Кормові добавки, премікс, концентратор, Likra, Wipasz

Застосування сульфату магнію на цукровому буряку.

autotrade — Wed, 31 Mar 2010 07:42:10 GMT

Цукрові буряки — високорентабельна культура, вирощування якої потребує точних знань, професіоналізму й капіталовкладень. Високі затрати на насіння, засоби захисту, техніку, паливо й добрива знижують її рентабельність аж до збитковості. В інтенсивному землеробстві врожайність культур залежить від природної родючості грунтів і погоди лише на 25%. При цьому добрива забезпечують від 30 до 60% врожаю, якісне насіння — від 5 до 20% і засоби захисту рослин — від 5 до 25%. Такий розподіл впливу на врожайність сформувався завдяки впровадженню нових технологій внесення комплексних добрив, збалансованих за макро- й мікроелементним складом під потреби кожної рослини.

Відповідно до правила відшкодування винесених з урожаєм (коренеплодів і листя) 50 т/га поживних речовин, культуру потрібно забезпечити: макроскладовими — 240 кг азоту, 90 фосфору, 370 калію, 240 кальцію, 85 магнію, 85 натрію, 25 кг сірки, а також мікроскладовими — 800 г бору, 150 міді, 1500 марганцю, 35 молібдену, 900 г цинку .

У живленні цукрових буряків макроелементами значну роль відіграють магній, натрій та сірка, а мікроелементами — бор й марганець, що є ключовими в нагромадженні цукру в коренеплоді.

Від магнію залежить утворення в листі хлорофілу, тобто цей елемент має вирішальний вплив на наростання маси кореня й вміст у ньому цукру. Крім того, магній впливає на споживання рослиною азоту.

Сірка бере участь у процесі синтезу білка й підвищує ефективність використання амідного азоту.У разі її браку, як і за нестачі азоту, руйнується хлорофіл, збільшується загроза грибних захворювань.

Незважаючи на те, що внесення добрив в ґрунт залишається основним, листкове підживлення може відігравати значну роль в системі живлення. Це пов'язано з високими властивостями засвоєння (швидкість та ступінь засвоєння) біогенів через листя; можливостями покращити забезпечення необхідними елементами живлення при понижених температурах, засусі або інших стрес-факторах; як додаткове джерело живлення при високій потребі рослин.

Кращим добривом для забезпечення азотом по листку є карбамід, який має в своєму складі N -46%.

Добре зарекомендувало листкове підживлення карбамідом в баковій суміші з сульфатом магнію , який є надійним джерелом двох важливих біогенів сірки та магнію.

Сірка посилює засвоєння азоту та входить до складу амінокислот, магній служить джерелом для утворення хлорофілу. Важливо, що сульфату магнію властиво нейтралізувати токсичний для рослин біурет, який міститься в карбаміді. Економічно обґрунтована норма сульфату магнію складає 2-5 кг/га.

Брак того або іншого мікроелемента в живленні рослин призводить до порушень різних фізіологічних процесів, знижує доступність і ефективність інших елементів живлення. Для цукрових буряків найважливішу роль відіграють мікроелементи — бор і марганець.

Бор потрібний рослинам у невеликих кількостях, однак його роль винятково важлива в процесах білкового й вуглеводного обміну, запліднення, а також для підвищення стійкості проти бактеріальних захворювань.

Марганець активує нітратредуктазу, впливає на асиміляцию нітратів й утворення білка. У цукрових буряках марганець збільшує вміст цукрів, хлорофілу, міцність його зв’язків з білком, поліпшує відтік цукрів з листя у коренеплід, підсилює інтенсивність дихання. Він прискорює розвиток рослин, впливає на пересування фосфору зі старіючого нижнього листя до верхнього і до репродукційних органів. Марганець підвищує водоутримувальну здатність тканин, знижує транспірацію вологи.

Тому цінним є використання в бакових сумішах з карбамідом та сульфатом магнію комплексних листкових підживлень, які містять макро та мікроелементи. Добре зарекомендувало себе добриво Альфа Гроу-буряки, яке містить N-8%; Na2O-3,0%.MgO-5,0%.SO3-0,4%.Fe-0,20%; Mn-0,65%; B-0,50%; Mo-0,006%; Zn-0,65%;Cu-0,15%, Ті – 0,02% . Переваги : Альфа Гро -буряки основна частка мікроелементів представлена у вигляді хелатів ЕДТА; завдяки високій хімічній чистоті забезпечується мінімальний ризик опіку; висока якість помелу забезпечує відмінну розчинність; прилипач у складі добрива запобігає стіканню розчину, утворенню лінз, сприяє доброму змочуванню та утримуванню на поверхні листа довгий час.Містить -Ті (титан) комплексон іактивізатор росту рослин,що дозволяє якісно підвищити вбирання кореневою системою калію,фосфору та інших складових із грунтового розчину Норма застосування добрива 2 - 3 кг/га. Надзвичайно важливим для ріпаку є підживлення бором. Найкраще зарекомендувало себе використання добрива Альфа Гроу – Бор від польського виробника INTERMAG Sp z o.o. Препарат містить 11,0% бору в легкодоступній формі органічної сполуки та 3,7% азоту, норма якого складає 1-1,5 кг/га.

Висновок: впровадження передових європейських технологій і оптимальне внесення добрив дадуть можливість за скорочення затрат підвищити врожайність і якість цукрових буряків і тим самим збільшити рентабельність виробництва цукру.

Застосування сульфату магнію на озимому ріпаку.

autotrade — Wed, 31 Mar 2010 07:28:32 GMT

Озимий ріпак за короткий строк набув на Україні статус високорентабельної культури. В його технології вирощування система удобрення відіграє надзвичайно важливу роль в підготовці до зими, стійкості до несприятливих умов, вирокій продуктивності.

На формування врожаю 10 ц/га насіння та побічної продукції необхідно: 47-65 кг азоту; 22-40 кг фосфору; 50-80 кг калію; 30-70 кг кальцію; 7-12 кг магнію; 15-30 кг сірки та 60 г бору; 10-40 г міді; 100 г марганцю; 60-150 г цинку; 1 -2 г молібдену.

В збалансованому живленні ріпаку важливу роль відіграють азот, фосфор, калій, сірка, магній, бор та марганець. До азоту, сірки та бору ріпак пред'являє особливу вимогу. Визначити їх потребу можливо як по результатам ґрунтової та тканинної діагностики, так і по характерному кольору рослин, який відповідає дефіциту того чи іншого елементу.

Для отримання максимального ефекту від удобрення важливо враховувати фазу розвитку ріпаку, в яку відбувається закладка елементів врожаю. Відсутність збалансованого повноцінного живлення в цей період може, в залежності від етапу онтогенезу, зменшити урожай на 10-50%. В фенології особливо виділяються впливом на врожай дві фази: розвинена розетка, закладка якої починається восени та закінчується навесні (закладаються бруньки бічних пагонів, відповідає IV-V етапам); стеблування - початок бутонізації (формується кількість пагонів другого порядку, кількість бутонів і квіток в бутоні, відповідає VI-VIII етапам).

Для найкращої віддачі такого підживлення важливо не проминути з внесенням і точно визначити фазу розвитку, інакше ефективність агроприйому буде значно нижчою.

Кращим добривом для забезпечення азотом по листку є карбамід, який має в своєму складі N-46%. При його застосуванні важливо правильно визначити концентрацію робочого розчину. Вона коливається від 10-12% в фазу розвиненої розетки-зеленого бутону.

Ріпак вибагливий і на інші біогенні елементи, особливо фосфор, який впливає на розвиток кореневої системи, утворення насіння, достигання, розподіл енергії та фотосинтез; бор, марганець та цинк, які регулюють вуглеводний, ферментні та гормональні процеси, стійкість до несприятливих умов (особливо зимостійкості) та хвороб, на процеси запилення та запліднення. Тому цінним є використання в бакових сумішах з карбамідом та сульфатом магнію комплексних листкових підживлень, які містять макро та мікроелементи. Добре зарекомендувало себе добриво Альфа Гроу олійні, яке містить N-10%; Na2O-1.35%.MgO-3.5%.SO3-1.60%.Fe-0,50%; Mn-0,50%; B-0,50%; Mo-0,005%; Zn-0,60%;Cu-0,10% . Переваги : Альфа Гроу олійні основна частка мікроелементів представлена у вигляді хелатів ЕДТА; завдяки високій хімічній чистоті забезпечується мінімальний ризик опіку; висока якість помелу забезпечує відмінну розчинність; прилипач у складі добрива запобігає стіканню розчину, утворенню лінз, сприяє доброму змочуванню та утримуванню на поверхні листа довгий час. Норма застосування добрива 1 -2 кг/га. Надзвичайно важливим для ріпаку є підживлення бором. Найкраще зарекомендувало себе використання добрива Альфа Гроу – Бор від польського виробника INTERMAG Sp z o.o. Препарат містить 11,0% бору в легкодоступній формі органічної сполуки та 3,7% азоту. Найбільш прийнятне дворазове внесення Альфа Гроу-Бор, восени разом з морфо регуляторами Колосаль (тебуконазол при необхідності), та весною на початку бутонізації в нормі 1-1,5 кг/га. Комплекс з карбаміду, сульфату магнію, Альфа Гроу олійні та Альфа Гроу-Бор можна вважати універсальною сумішшю для підживлення озимого ріпаку. Його використання дозволяє зменшити внесення ґрунтово азотних добрив на 30-50%. При проведенні трьох листкових підживлень карбамідом в фазу розтягування стебла, початку бутонізації та кінця бутонізації можна внести приблизно 40-60 кг в фізичній вазі, що відповідає 20-25 кг д.р. азоту з ступінню засвоєння через лист близько 100%, тоді як для отримання рослиною через ґрунтове удобрення аміачною селітрою, (N-34%, ступінь засвоєння азоту з добрив від 50 до 80%) потрібно внести від 73-92 кг до 116-147 кг. Заміна частки аміачної селітри карбамідом дозволяє зменшити закислення ґрунтів. Крім прямої економії азотних добрив, використання листкового підживлення в наведеній схемі дозволяє підвищити урожайність товарного насіння на 10-25%.

Застосування сульфату магнію на зернових культурах

autotrade — Wed, 31 Mar 2010 07:03:49 GMT

Українські ґрунти мають великий, але не безмежний потенціал родючості для формування високих врожаїв зерна з високою якістю. Тому внесення добрив є необхідним агроприйомом. Виходячи з високих витрат, які складають добрива в системі вирощування озимої пшениці, важливо користуватися заощаджуючими системами живлення.

Вони ґрунтуються на збалансованому живленні помакро та мікроелементах; забезпеченні рослин необхідними елементами в критичні фази розвитку; підвищенні коефіцієнту засвоєння біогенів з добрив та ґрунту.

На формування врожаю зерна 10 ц/га необхідно: 28-37 кг/азоту; 11 -13 кг фосфору; 20-27 кг калію; 5 кг кальцію; 4 кг магнію; 3,5 кг сірки та 5 г бо ру; 8,5 г міді; 270 г заліза; 82 г марганцю; 60 г цинку; 0,7 г молібдену.

В збалансованому живленні пшениці важливу роль відіграють азот, фосфор, сірка, магній, мідь, марганець. До азоту, сірки та магнію пшениця пред'являє особливу вимогу. Визначити їх потребу можливо як по результатам ґрунтової та тканинної діагностики, так і по характерному кольору рослин, який відповідає дефіциту того чи іншого елементу.

Для отримання максимального ефекту від удобрення важливо враховувати фазу розвитку озимини, в яку відбувається закладка елементів врожаю. Відсутність збалансованого повноцінного живлення в цей період може в залежності від етапу онтогенезу зменшити урожай на 10-50%. В фенології особливо виділяються впливом на врожай дві фази: кінець кущення - формування першого вузла (закладається кількість колосків в колосі, відповідає IV етапу); кінець виходу в трубку - початок колосіння (формування прапорцевого листка, виповненість та якість зерна, відповідає VII-VIII етапам).

Незважаючи на те, що внесення добрив в ґрунт залишається основним, листкове підживлення може відігравати значну роль в системі живлення. Це пов'язано з високими властивостями засвоєння (швидкість та ступінь засвоєння) біогенів через листя; можливостями покращити забезпечення необхідними елементами живлення при понижених температурах, посусі або інших стрес-факторах; як додаткове джерело живлення при високій потребі рослин.

Кращим добривом для забезпечення азотом по листку є карбамід, який має в своєму складі

N - 46%. При його застосуванні важливо правильно визначити концентрацію робочого розчину. Вона коливається від 15-20% в фазу кущіння, 6-12% на початку виходу в трубку, 5-6% кінець виходу в трубку — початок колосіння.

Добре зарекомендувало листкове підживлення карбамідом в баковій суміші з сульфатом магнію (оксиду магнію 16%, сірки 13%), який є надійним джерелом двох важливих біогенів сірки та магнію. Сірка посилює засвоєння азоту та входить до складу амінокислот, магній служить джерелом для утворення хлорофілу. Важливо, що сульфату магнію властиво нейтралізувати токсичний для рослин біурет, який міститься в карбаміді. Економічно обґрунтована норма сульфату магнію складає 2-5 кг/га. Пшениця вибаглива і на інші біогенні елементи, особливо фосфор, який впливає на відновлення вторинної кореневої системи, кущіння, розподіл енергії та фотосинтез; мідь, марганець, цинк, залізо, молібден, які забезпечують засвоєння різних форм азоту, ферментні та гормональні процеси, стійкість до несприятливих умов (особливо зимостійкість) та хвороб, разом з бором на процеси запилення та запліднення. Тому цінним є використання в бакових сумішах з карбамідом та сульфатом магнію комплексних листкових підживлень, які містять макро та мікроелементи. Добре зарекомендувало себе добриво Альфа Гроу зернові яке містить N-10%;MgO-4.00% Na2O-1.75% SO3-2.00% Fe-0,1%; Мп-1,10%; В-0,07%; Мо-0,005%; Zn-1,00%;Cu-0,90%. Ті-0,02%.Переваги Альфа Гроу: основна частка мікроелементів представлена у вигляді хелатів ЕДТА; завдяки високій хімічній чистоті забезпечується мінімальний ризик опіку; висока якість помелу забезпечує відмінну розчинність; прилипач у складі добрива запобігає стіканню розчину, утворенню лінз, сприяє доброму змочуванню та утримуванню на поверхні листа довгий час. Альфа Гроу містить -Ті (титан) комплексон іактивізатор росту рослин,що дозволяє якісно підвищити вбирання кореневою системою калію,фосфору та інших складових із грунтового розчину.Норма застосування добрива 1-1,5 кг/га. Комплекс з карбаміду, сульфату магнію та Альфа Гроу зернові можна вважати універсальною сумішшю для підживлення озимих культур. Його використання дозволяє зменшити внесення ґрунтово азотних добрив на 30-50%. При проведенні трьох листкових підживлень карбамідом в фазу кущіння, початку виходу в трубку та на початку колосіння можна внести приблизно 60 кг в фізичній вазі, що відповідає 27 кг азоту з ступінню засвоєння через лист близько 100%, тоді як для отримання рослиною через ґрунтове удобрення аміачною селітрою, (N-34%, ступінь засвоєння азоту з добрив від 50 до 80%) потрібно внести 100-160 кг. Заміна частки аміачної селітри карбамідом дозволяє зменшити закислення ґрунтів. Крім прямої економії азотних добрив, використання листкового підживлення в наведеній схемі дозволяє підвищити урожайність товарного зерна пшениці на 10-30% та якість на 2-4% по клейковині.

АЗИ ГОДУВАННЯ

autotrade — Mon, 28 Dec 2009 08:30:23 GMT

Досягнути високої продуктивності і раціонального використання кормів можливо лише за умови забезпечення тварин необхідною кількість енергії, протеїну, жиру, вуглеводів, мінеральних та біологічно активних речовин. Повноцінна й достатня годівля тварин виступає одним з найбільш дійових зовнішніх факторів впливу на характер та інтенсивність обміну речовин і, як наслідок, зумовлює їх продуктивність.

При недостатній годівлі у тварин затримується ріст і розвиток, знижується продуктивність, порушуються відтворні функції, зростають витрати кормів, а у випадку тривалої нестачі енергії та окремих поживних речовин - порушується обмін речовин, виникають хвороби, що завдає значних збитків господарству. За надмірного споживання кормів (годівля вволю) у тварин розвивається ожиріння, порушується обмін речовин, що негативно впливає на продуктивні та відтворні якості. Такий спосіб годівлі може бути виправданим лише при деяких видах відгодівлі.

У межах одного виду потреба тварин у поживних речовинах змінюється залежно від віку, живої маси, вгодованості, рівня продуктивності, умов годівлі та утримання, сезону року, температури навколишнього середовища тощо. Відповідно до цього змінюються і потреби тварини. Чим повніше відповідають спожиті корми таким потребам, тим ефективніше використовуються поживні речовини раціону для синтезу продукції. Зважаючи на потреби тварин і визначають норму їх годівлі.

Норма годівлі - це кількість енергії і поживних речовин, які задовольняють потреби тварини, зумовлені її фізіологічним станом і господарським використанням. Годівля тварин за нормами називається нормованою.

При організації нормованої годівлі тварин необхідно враховувати ряд закономірностей:

- чим вищий рівень годівлі, тим менші витрати корму на одиницю одержуваної продукції, і навпаки - за низького рівня годівлі - продуктивність низька, а витрати корму на одиницю продукції високі;

- при високій продуктивності тварини мають одержувати з кормами всі необхідні поживні речовини, незалежно від того, у великих чи малих дозах вони необхідні організму.

Вміст раціонів

Тому раціони слід контролювати не тільки за вмістом енергії, протеїну, жиру, вуглеводів, кальцію, фосфору, каротину, кухонної солі, а й за іншими речовинами - мікроелементами, вітамінами, незамінними амінокислотами, незамінними жирними кислотами, співвідношенням за окремими речовинами в раціоні, їх концентрацією у сухій речовині, окремими фракціями вуглеводів, розчинністю протеїну тощо.

Загальну потребу тварин в енергії і поживних речовинах прийнято умовно розподіляти на потреби, пов’язані з певними специфічними функціями в організмі:

- з підтриманням життєдіяльності організму в непродуктивному стані (підтримуюча потреба);

- з основною продуктивністю - ростом молодняку, приростом живої маси на відгодівлі, утворенням молока у лактуючих тварин, яєць у птиці при яйцекладці та ін. (потреба на продукцію);

- із супутньою продуктивністю або зі специфічним станом тварин - продовженням росту молодої лактуючої корови, з розвитком плода у лактуючих тварин тощо (супутня потреба).

У сучасних нормах годівлі тварин, які застосовують у нашій країні (детелізовані норми 1985 р.), для жуйних нормують вміст енергії (к.од. чи обмінна), сухої речовини, сирого і перетравного протеїну, сирої клітковини, цукру, крохмалю, сирого жиру, кухонної солі, кальцію, фосфору, магнію, калію, сірки, заліза, міді, цинку, марганцю, кобальту, йоду, каротину та вітамінів D і Е. Крім цього, в раціонах контролюють співвідношення між окремими поживними речовинами: енерго-протеїнове, цукро-протеїнове, відношення між цукром і крохмалем, кальцієм і фосфором тощо.

У раціонах свиней нормують вміст енергії, суху речовину, сирий і перетравний протеїн, амінокислоти - лізин і метіонін + цистин, сиру клітковину, кальцій, фосфор, натрій, хлор, залізо, мідь, марганець, кобальт, йод, кухонну сіль, каротин або вітамін А, вітаміни D, Е, В1 В2, В3, В4, В5, В6, В12.

Для птиці енергетичну поживність кормів виражають тільки за обмінною енергією і раціони нормують за більшою кількістю показників, ніж для свиней. Крім сирого протеїну, в норми включають ряд незамінних і замінних амінокислот, вітаміни К, Вс і аскорбінову кислоту та контролюють енерго-протеїнове відношення.

Раціони для нормованої годівлі

Для здійснення нормованої годівлі складають раціони на певний проміжок часу для кожної статево-вікової групи тварин.

Кормовим раціоном називають набір і кількість кормів, які одержує тварина за певний період часу (добу, декаду, сезон, рік). До складу раціону повинні входити якісні корми, властиві природі живлення тварин, залежно від виду, віку, живої маси, фізіологічного стану, характеру і рівня продуктивності останніх. Раціон слід розглядати не як просту суму поживних речовин окремих кормів, а складний комплекс різних елементів живлення, здатних тією чи іншою мірою задовольняти потребу організму тварин в енергії, поживних і біологічно активних речовинах за певного рівня продуктивності, забезпечувати збереження здоров’я та одержання продукції високої якості. Раціон, який повністю і всебічно задовольняє потреби тварин в енергії та поживних речовинах, називається збалансованим. Хоча збалансованість раціону ще не повністю свідчить про його біологічну повноцінність.

Повноцінність годівлі поняття значно ширше, і включає не тільки кількісні, а й якісні показники годівлі, дієтичні властивості та кормові співвідношення між окремими речовинами, необхідну їх концентрацію у сухій речовині раціону тощо.

Добовий раціон розподіляють на окремі разові даванки корму. Корми, які входять до складу разової даванки, слід згодовувати за прийнятим розпорядком дня. Незалежно від кратності годівлі, разова даванка кормів повинна відповідати фізіології травлення тварин.

У сучасних умовах в тваринництві набула поширення не індивідуальна, а групова годівля. При цьому визначають норму і складають раціон з розрахунку на середню голову. За структурою раціону підбираються певні групи кормів із таким розрахунком, щоб забезпечити потребу в енергії та основних поживних речовинах - протеїні, жирі, амінокислотах, вуглеводах (цукор, крохмаль і клітковина). У разі нестачі мінеральних речовин та вітамінів їх доповнюють додатковою підгодівлею за рахунок преміксів.

В іншому варіанті потребу тварин в енергії та поживних речовинах виражають через їхню концентрацію у сухій речовині і згодовують кормосуміш залежно від продуктивності. Зазначений принцип практикують при розробці повнораціонних комбікормів для птиці і свиней.

Рівні годівлі

Залежно від продуктивності застосовують різний рівень годівлі, під яким розуміють ступінь забезпечення тварин енергією і поживними речовинами. Цей рівень визначають за вмістом енергії в раціоні на одиницю живої маси або за концентрацією поживних речовин у сухій речовині раціону.

Щоб одержувати високий надій молока необхідно забезпечити адекватний рівень енергії у сухій речовині раціону. Не можна отримати 25-30 кг молока за добу від корови, яку годували досхочу раціоном, розрахованим за вмістом енергії на надій 10 кг. Тварини, незалежно від виду, споживають певну кількість сухої речовини. Щоб забезпечити їх енергією за різного рівня продуктивності, її вміст у сухій речовині раціону буде неоднаковим.

Якщо для корови з надоєм 10 кг молока буде достатнім вміст енергії в 1 кг сухої речовини раціону 0,70 - 0,75 к. од., то для тварини з надоєм 30 кг і вище необхідно 1,0 - 1,1 к. од.

Валерій Столюк, Агросектор

ВІРУСИ ПРОТИ РЕПРОДУКТИВНОСТІ СВИНЕЙ

autotrade — Mon, 28 Dec 2009 08:23:43 GMT

Багато з існуючих у природі вірусів визначені як такі, що є причиною порушення репродуктивних здатностей свиней. Серед них є віруси класичної та африканської чуми свиней, хвороби Ауєскі, парвовірус, вірус репродуктивно-респіраторного синдрому свиней (РРСС), вірус японського енцефаліту, аденовірус, корона вірус, віруси грипу, ящуру та везикулярного стоматиту. Найбільших економічних збитків в патології репродукції свиней по усьому світу завдають парвовірус, вірус РРСС, класичної чуми свиней, вірус хвороби Ауєскі.

Економічні показники свинарських господарств, незалежно від їх виробничої потужності, знаходяться у прямій залежності від основних показників репродукції (відтворення) стада. Головним чином це стосується таких показників, як неплідність і малоплідність свиноматок, інтенсивність використання основного поголів’я, коефіцієнт запліднюваності самок, введення ремонтного молодняку у стадо та стан цього молодняку, народжуваність життєздатного/нежиттєздатного приплоду, аборти, мертвонароджені та слабкі поросята.

Одне з перших місць серед причин репродуктивних розладів основного маточного поголів’я, кнурів, недоотримання та загибелі приплоду займають саме інфекційні захворювання. Досить велику частку у цій групі становлять саме вірусні хвороби, успішна профілактика яких пов’язана з вирішенням конкретних завдань у галузі ветеринарної вірусології, які значною мірою залежать від глибини досліджень у вивченні природи вірусів, біохімічних, антигенних і біологічних властивостей їх компонентів, механізмів взаємовідносин з клітинами, патогенезу, факторів специфічного й неспецифічного імунітету.

Одними із головних завдань при відтворенні стада свиней є ветеринарно-санітарний контроль за існуючими вірусними і бактеріальними захворюваннями, що можуть спричинювати розлади репродуктивної функції свиноматок, комплекс ветеринарних заходів, спрямованих на інтенсифікацію відтворної функції самок та самців, профілактику та ліквідування неплідності, підвищення якості батьківського та материнського поголів’я.

У статті дана характеристика декільком вірусам-збудникам розладів функції відтворення свиноматок - парвовірусу, вірусу репродуктивно-респіраторного синдрому.

ПВС

Парвовірус свиней (ПВС) спричиняє репродуктивні розлади свиней, що характеризуються інфікуванням та смертю ембріонів і плодів, які в переважній більшості випадків не супроводжуються зовнішніми клінічними ознаками. Захворювання розвивається переважно у тих випадках, коли серонегативні свиноматки ороназально контактують з вірусом в період першої половини супоросності та плоди трансплацентарно інфікуються ще до того, як стають імунокомпетентними (здатними самостійно індукувати імунну відповідь).

Парвовірус свиней (див. рис.) відноситься до роду Parvovirus (parvus (лат.) - маленький) родини Parvoviridae. Встановлено, що всі ізоляти ПВС дуже подібні в антигенному відношенні.

Серед свинопоголів’я усього світу парвовірус свиней є найбільш поширеним патогеном. У найважливіших місцевостях по виробництву свинини, таких як Північно-Західна Франція, Данія, Голландія, Середній Захід США, парвовірусна інфекція є ензоотією у 97% свинарських стад. Ремонтний молодняк, який був інфікований польовим вірусом до парування, здатний виробляти активний імунітет, який може тривати пожиттєво. Але у більшості випадків парвовірус уражає ремонтний молодняк, який не набув специфічного імунітету до періоду парування.

Гостра парвовірусна інфекція, що перебігає у маток в постнатальний період, враховуючи супоросних тварин, у яких пізніше спостерігаються розлади репродукції, майже завжди субклінічна. У молодих тварин та дорослого поголів’я вірус розмножується та є тропічним до тканин з високим мітотичним індексом - лімфоїдній, тканинах статевих органів.

Головна та майже єдина клінічна ознака парвовірусу - розлади репродукції супоросних тварин. Унаслідок інфікування вагітні свиноматки та ремонтний молодняк можуть раптово приходити в охоту, народжувати малоплідний помет (декількох поросят) та муміфікованих поросят різної величини. Іншими проявами репродукції можуть бути неплідність, рідко - аборти, мертвонароджені поросята, висока неонатальна смертність та низька життєздатність поросят. Серед новонароджених поросят від однієї інфікованої свиноматки можуть спостерігатися муміфіковані плоди, мертвонароджені та нормально розвинені живі поросята. На сьогодні не зафіксовано даних про порушення здатності до запліднення або лібідо у кнурів, уражених парвовірусом свиней.

Про присутність парвовірусної інфекції в господарстві можуть свідчити порушення у репродуктивних здатностях ремонтного поголів’я та основних свиноматок. Відносно невелика кількість абортів, прохолостів та набутих аномалій плодів відрізняють парвовірус від інших хвороб, що спричиняють репродуктивні розлади. Точний діагноз на парвовірусну інфекцію свиней ставлять в умовах спеціалізованої лабораторії.

Щодо специфічної боротьби з зазначеним патогеном, то на сьогодні існують три загальноприйняті стратегії профілактики парвовірусної інфекції репродуктивного свинопоголів’я: 1) натуральне інфікування; 2) зворотне згодовування; 3) імунопрофілактика.

При натуральному інфікуванні забезпечується прямий контакт між серонегативним ремонтним молодняком, який планується ввести в стадо, та серопозитивними свиноматками (сподіваючись, що декілька з них виділяють вірус назовні). Також практикується переведення наївного ремонтного молодняку у приміщення, де нещодавно утримувалися або утримуються серопозитивні щодо парвовірусу тварини.

Зворотне згодовування - згодовування молодому ремонтному поголів’ю калових мас імунних (перехворілих) свиноматок або ремонтних свиней. Позитивним ефектом такого заходу може бути вирівнювання імунологічного фону свинопоголів’я господарства, але негативним моментом зворотного згодовування є пасажування вірусу серед неімунного поголів’я. У деяких господарствах для активної імунізації молодого поголів’я проти ПВ-інфекції практикують згодовування муміфікованих плодів. Проте муміфікація плодів спостерігається не тільки при ПВ-інфекції свиней, тому споживання тваринами таких плодів є ризикованим, оскільки може викликати розповсюдження інших небезпечних захворювань на материнському поголів’ї.

Тільки використання такого заходу, як обов’язкова вакцинопрофілактика, дає змогу бути впевненим, що всі оброблені тварини індукують активний імунітет перед заплідненням. У сучасному арсеналі ветеринарних спеціалістів існують як активовані, так і живі вакцини проти парвовірусу свиней. У США розроблено економічну модель оцінки при вакцинації свиней з неблагополучних щодо ПВІС господарств. За її допомогою доведено економічну перевагу вакцинації в порівнянні з натуральним інфікуванням тварин в господарстві, навіть у тому випадку, якщо вартість однієї дози вакцини буде становити 9 доларів.

Вірус репродуктивно-респіраторного синдрому належить до родини Arteroviridae роду Arteriovirus та має одноланцюгову РНК. За розмірами інфекційний віріон РРС становить 50-65 нм в діаметрі, має зовнішню оболонку, що містить ліпіди та 6 структурних білків. Вірус зберігає свою інфекційність упродовж щонайменше декількох років (при зберіганні в лабораторних умовах -70 °С в культурі клітин).

На сьогодні були виділені та ідентифіковані два основні серологічні типи цього вірусу - прототипи Lelystad (Лілестад) та VR-2332. Переважна більшість польових штамів вірусу, які були виділені в Європі, мають більшу антигенну спорідненість до штаму Lelystad, у той час як більшість польових штамів, ізольованих в Північній Америці та взагалі в усьому світі, мають більше антигенне відношення до штаму VR-2332.

Щодо питання про епідеміологічні особливості вірусу РРС, то слід відмітити, що вірус поширюється серед сприйнятливого поголів’я як горизонтально, так і вертикально. Найчастіше спостерігається горизонтальна трансмісія, яка стає можливою завдяки прямому контакту з патогеном, що виділяється в зовнішнє середовище секреторно (включаючи сперму) та екскреторно. Вертикальна трансмісія вірусу РРС є також важливим поясненням поширення захворювання серед популяції свиней. Внутрішньоутробно заражені тварини є персистентно інфікованими та здатними до виділення вірусу протягом щонайменше перших декількох місяців життя.

Одним із основних клінічних проявів більшості РРС-індукованих епідемій з ознаками ураження репродуктивних органів були пізні аборти та народження загиблих на пізніх стадіях супоросності або цілком нежиттєздатних поросят. За декілька тижнів до цього, під час протікання інфекції, досить часто спостерігається прояв клінічних ознак ураження ремонтного молодняку та основних свиноматок. Протягом гострого перебігу захворювання можуть спостерігатися аборти у 3-5% свиноматок, що знаходяться на 35-109 днях супоросності, а їх (свиноматок) загибель може сягати 10%. Симптомами є ураження ЦНС - атаксія, пересування по колу, некоординованість рухів, агалактія. У свиноматок, що уражені вірусом РРС, спостерігається надзвичайне загострення ендемічних захворювань (таких як саркоптоз, атрофічний риніт та інші респіраторні захворювання, цистит, пієлонефрит). Уражений приплід, отриманий від хворої свиноматки, складається частково з нормальних, а також слабких, маленьких чи загиблих безпосередньо під час опоросу, аутолітичних, частково або повністю муміфікованих поросят.

Перебіг інфекції у глибокосупоросних свиноматок призводить до розладів репродуктивної системи, що знаходять своє вираження у абортуванні, загибелі плодів в утробі та, що особливо характерно, у пізньому поросінні. Такі наслідки можуть бути пояснені безпосередньою дією вірусу РРС на плід при трансплацентарній передачі цього патогену. Причини, за яких вірус РРС призводить до загибелі плодів, поки що не з’ясовані. Існує думка, що вірус пошкоджує кровообіг плоду, але механізм проникнення патогену через плаценту поки що не відомий. Можливо, вірус РРС, подібно до парвовірусу, проникає завдяки асоціації його з материнськими макрофагами.

У зв’язку з відсутністю засобів лікування головним питанням щодо контролю цього захворювання став пошук надійних та ефективних засобів специфічної профілактики РРС. Біологічна промисловість західних країн давно почала розробку таких засобів, і зараз на ринку присутні як живі - аттенуйовані, так і інактивовані вакцини. Аттенуйовані вірус-вакцини покликані бути більш ефективними, ніж інактивовані. Але, як свідчить практика, іноді ані перший, ані другий тип вакцин не може захистити організм під час інфікування високовірулентним штамом РРС. Оскільки атенуйований вірус може персистувати в організмі вакцинованих тварин протягом багатьох тижнів, рекомендується утримання вакцинованих та невакцинованих тварин окремо протягом певного часу. На даний час у світі тривають роботи по вдосконаленню існуючих вакцин та стратегій вакцинації, ерадикації (повного викорінення) цього захворювання.

Віруси РРС, хвороби Ауєскі та енцефаломіркардиту свиней є патогенними для плодів як у період їх імунологічної ареактивності, так і у період імунокомпетентності, у той час як патогенна дія парвовірусу, ентеровірусу та вірусу японського енцефаліту відбувається утому випадку, коли патогени проникають через плаценту та вражають плід у період імунологічної недієздатності (до 70-денного віку). Аборти у свиноматок частіше за все викликають віруси КЧС, хвороби Ауєскі, віруси РРСС. Аномалії розвитку у плодів та новонароджених поросят розвиваються після ураження вірусами КЧС та японського енцефаліту.

Також багатьма дослідниками було встановлено значну епізоотичну роль змішаних (асоційованих) інфекцій вірусних патогенів, що викликають репродуктивні розлади. Серед таких асоціацій найчастіше зустрічаються поєднання парвовірусу (ПВІС) та РРС, ПВІС та цирковірусу типу 2.

Валерій Столюк, Агросектор

Кормові продукти європейської якості Likra® та Wipasz® – запорука отримання якісної продукції та розвитку галузей тваринництва.

autotrade — Thu, 24 Dec 2009 07:46:59 GMT

Ефективне ведення тваринництва в сучасних умовах не можливе без використання білково-вітамінно мінеральних добавок, концентратів, вітамінно-мінеральних преміксів. Оскільки це дає можливість розкрити генетичний потенціал продуктивності тварин, поліпшити якісні показники продукції тваринництва, покращити фізичний стан тварин, отримати здоровий та життєздатний молодняк, та в цілому знизити затрати за рахунок підвищення продуктивності тварин, ефективнішому використанні кормів – зменшення їх витрат, необхідності проведення додаткових ветеринарних заходів.

Український ринок кормових добавок та преміксів досить насичений – представлений декількома десятками виробничих компаній. Серед цього різноманіття виробнику с.-г. продукції буває досить важко зробити свій вибір через ряд об‘єктивних та суб‘єктивних причин.

Компанії ПП «АТК» («Автотрейд компані»), що являється ведучою компанією холдингу «Агровім» про такий стан аграріїв відомо з власного досвіду, оскільки активна співпраця з питань забезпечення захисту рослин, мінеральними добривами, с.-г. технікою та обладнанням із с.-г. підприємствами триває понад 10 років. Саме тому ми є офіційними дилерами відомих компаній Европейського рівня по виробництву кормовий добавок – австрійської Likra® та польської Wipasz®. Поряд з цим надаємо науково-практичний супровід та консультації з організації годівлі с.-г. тварин, раціонального використання кормових ресурсів та послуги із забезпечення готовими кормами, преміксами, концентратами і біодобавками для тварин.

Торгова компанія Likra посідає 7 місце у світовому ринку по виробництву кормових добавок, а Wipasz являється повідною польською компанією у виробництві кормів, що найшвидше розвивається у Європі. Продукція фірм Likra та Wipasz виробляється згідно найвищих європейських вимог, а її якість підтверджена системою управління якості ISO 9001:2000 та НАССР. Саме тому девізом фірми є: «Краща якість дає більший прибуток». Кормові продукти Likra та Wipasz – це оптимальне рішення ціни та якості. Серед продукції є збалансовані за протеїном, мінеральними речовинами та вітамінами концентрати для поросят всіх статево-вікових груп; премікси для відгодівлі свиней; концентрати для племінних свиноматок. В арсеналі продукції також є премікси для телят; молочних корів; молодняку худоби на відгодівлі, а також для птиці.

Наша компанія усвідомлює і впевнена, що лише використання в годівлі тварин і птиці збалансованих кормових добавок та преміксів, що відповідають найвищим європейським вимогам щодо якості в поєднанні з правильним застосуванням дозволить підвищити рентабельність тваринництва, отримати конкурентноспроможну продукцію високого гатунку.

За більш детальнішою інформацією звертатись:

А. П. Заєць, І. П. Муравська, В.Б. Забіяченко – менеджери з консультацій та продажу департаменту Годівлі тварин та раціонального використання кормових ресурсів ПП «АТК»

У тварин трапляються стреси

autotrade — Wed, 23 Dec 2009 08:09:23 GMT

Нині виробникові тваринницької продукції як ніколи важливо втриматися в умовах жорсткої конкуренції. І тут слід би звернути увагу на зниження шкідливого впливу стрес-факторів на тварин. Адже не тільки люди страждають від стресів, але й тварини, від чого їх продуктивність знижується.

На сучасному тваринницькому комплексі тварини отримують більше стресу, аніж їхні пращури на фермі років сто тому. Стрес викликають найрізноманітніші фактори, починаючи від шуму, галасу, запаху, аж до невідповідного поводження з тваринами (наприклад перегін тварин за допомогою палиці). Тварини дуже страждають також під час перевезення, причому деякі з них навіть не доживають до місця призначення.

Саме зі стресами пов’язані всі захворювання, втрати надоїв, недоотримання молодняку. Сукупність стрес-факторів не дозволяє тваринам добре себе почувати, а фермерам та ветеринарам - спокійно спати.

Стрес-фактори можуть мати походження різного характеру: фізичного, радіоактивного або інфекційного. Та всі вони викликають схожі зміни в організмі: збільшення коркового шару наднирників, порушення складу крові, погіршення резистентності організму до збудників захворювань, виникнення шлункових виразок тощо. Якщо сила впливу стресу незначна, організм здатний адаптуватися, але коли стрес-фактор перевищує компенсаторні можливості організму, тварина починає хворіти і гине.

Стреси завжди впливали на тварин, навіть тоді, коли вони знаходились на волі. Причинами ставали хижаки, нестача корму, внутрішньостадний розпорядок тощо. Але це тільки загартовувало тварин та сприяло природному відбору. Отже для нормального фізіологічного існування тварин періодичні стреси просто необхідні, вирішальним є їхня сила та кількість. З цієї ж причини стрес-фактори використовуються в селекції для отримання стійких і фізично сильних тварин з добрими відтворювальними характеристиками.

Зазвичай процес сприйняття стресу проходить у три фази. Спочатку проходить фаза тривоги (6-48 годин), після чого організм або гине, або переходить до стадії адаптації (від 2 годин – до 2 тижнів). Зазвичай цей процес у тварин обмежується лише двома фазами. Проте якщо стрес-фактор діє інтенсивно та впродовж тривалого часу, виникає виснаження адаптаційно-компенсаторних процесів і організм «обирає», чим би йому захворіти - хвороба вражає найбільш ослаблену систему організму.

Стрес на фермі

На фермі тварина практично захищена від впливу шкідливих факторів навколишнього середовища. Разом із цим на фермі можна спостерігати грубі помилки в створені мікроклімату, які безпосередньо впливають на продуктивність тварин.

Як показує статистика, до 80% стресів тварин приходиться на годівлю та утримання, і лише 20% - на інші фактори.

Підрахунки свідчать, що в результаті несприятливих умов мікроклімату продуктивність свиней знижується до 35%, а відтворювальна здатність - на 30%. Витрати кормів при цьому збільшуються до 40 %, захворюваність та відхід молодняку - до 35 %.

Температура повітря

Найбільш чутливі до перепадів температури молоді тварин, особливо поросята, курчата, кроленята. Від цього страждають також виснажені тварини, що перенесли інфекційні захворювання. Особливо небезпечним є поєднання низької температури з високою вологістю, протягами, брудом.

Разом з цим, слід пам’ятати, що перепади температури за належних умов утримання сприяють загартовуванню тварин. Для уникнення неприємностей з мікрокліматом слід просто встановити попередньо прораховану систему вентиляції.

Вода

Тварина повинна отримувати вдосталь прохолодної чистої води. Проте треба слідкувати, щоби у місці утримання тварин не було мокро. Висока вологість призводить до того, що тварини погано переносять високу температуру. Крім того вона сприяє більшому бактеріальному та паразитарному обсіменінню та перезараженню хворобам, які передаються повітряно-крапельним шляхом.

Спосіб утримання

Типи утримання тварин мають відповідати їх призначенню. Утримання тварин в індивідуальних клітках, тобто позбавлення контакту з іншими особинами, призводить до втрати рефлексу наслідування, що позначається на швидкості пристосування до самостійної життєдіяльності. Хоча технологія індивідуальних будиночків для новонароджених телят добре зарекомендувала себе як за кордоном, так і в Україні, доросліший молодняк краще утримувати окремо від решти стада – у невеличких групах до 10 тварин. У такий спосіб вдається отримати менші показники вибракування, ніж у разі формування загального стада.

Продуктивні породи

Праця над виведенням порід з бажаними ознаками завжди мала іншу сторону медалі – у тварин послаблювалась гормонально-нервова стійкість. Тобто у виведених, високопродуктивних «аристократів» навіть дрібний стрес може викликати знепритомлення чи мимовільне сечовипускання.

У високопродуктивних тварин часто трапляються і проявляються захворюваннями стреси пов’язанні з неправильною годівлею, так як компенсаторні властивості організму занадто малі.

Як результат - виникають специфічні захворювання залежно від типу порушення годівлі.

Техногенні стреси

Якщо проаналізувати, як проходить середньостатистичне життя тварини, то можна побачити, що через недостатнє освітлення внаслідок брудних вікон та шум механізмів або людей у тварин виникають ознаки технопатії - захворювання, яке пов’язане зі стресами при промисловому утримані.

Крім цього, із підвищенням рівня фермерської механізації тварин все частіше турбує шумовий стрес. Шум викликає в них пригнічення, збудження та погіршення травлення.

Володимир Мадісон, Агросектор

Свинарство може приносити великі прибутки, або Комбікорми проти буряка і картоплі

autotrade — Fri, 04 Dec 2009 10:13:13 GMT

Для того, щоб підвищити і прискорити виробництво тваринницької продукції, лише високопорідних тварин недостатньо. Хто-небудь, у кого є хоч би невеликий досвід вирощування тварин, напевно, знає, що обов'язковою умовою в цій справі є правильна годівля, яке включає систему годівлі і ефективну кормову базу. Іншими словами, поросят і дорослих свиней, як і, пробачте за порівняння, маленьких дітей, необхідно годувати правильно.

Вивчення питань годівлі свиней дає можливість різко підвищити їх продуктивність, зокрема молодняку на відгодівлі, завдяки науково обгрунтованому балансуванню раціонів по енергії і зростаючій кількості поживних і біологічно активних речовин. Проте слід пам'ятати, що оптимально високий рівень енергії в раціоні сам по собі ще не забезпечує успіху відгодівлі. Необхідно збалансувати раціони по біологічно повноцінному протеїну за рахунок незамінних амінокислот (лізин, метіонін, цистин, триптофан, треонин), кальцію, фосфору, мікроелементів, вітамінів.

Тепер поговоримо безпосередньо про саму годівлю. У кожного вихідця з села, напевно, є свій досвід до годівлі свиней, у тому числі і негативний. Один такий селянин, придбавши декількох поросят, завіз в свій двір більше 2 тонн буряка, 30 мішків дерті (подрібненій зерновій суміші), 5 мішків кукурудзи в качанах, декілька мішків яблук і гора гарбуза для їх годівлі. Але, з'ївши все це, поросята чомусь до бажаної кондиції не дійшли. Більш того, деяких довелося забити в приблизно 80-кілограмовій масі. А вся справа, як виявилось, в неправильному відношенні до тварини. Бажання щонайшвидше виростити шматок прекрасного м'яса обертається зовсім не в нашу користь. Замість того аби дотримуватися певних правил годівлі, ми починаємо годувати бідних тварин, як на складку, і додатково часто тим, чим їх годувати не слід. Наприклад, помилки, які часто виникають у тваринників, - перегодовують свиней картоплею, виливають в корито залишки рідкої їжі, які потім закисають, внаслідок чого поросята хворіють на розлад шлунково-кишкового тракту.

Шляхом тривалих експериментів удалося отримати унікальний комбінований корм для свиней. В результаті експерименту поросята, яких годували цим кормом, почали зростати не по днях, а по годиннику, через 28 тижнів найменша вага поросяти складала 125 кг, а найбільший - 137 кг

У чому ж секрет такого успішного годівля? Звичайно, у виробництві цього корму, як і в будь-якій справі, є свої секрети. Підводячи завісу таємниці, скажімо, що комбікорми абсолютно не містять хімічних компонентів і складених тваринного походження: ні рибною, ні м’ясо-кісткової муки. Тому тварина уникає шлунково-кишкових захворювань і не втрачає вагу. До складу цих комбікормів входять також ячмінь, кукурудза, пшениця, соняшниковий шрот, просо. Окрім різних зернових сумішей, комбікорми Нашої Компанії містять так звані премікси - вітаміни, мікроелементи, амінокислоти, всілякі живильні речовини. А також стабілізатори кишкової мікрофлори, антиоксидантів і ін.

Окрім цього, така відгодівля тварин дозволяє дістати додаткові можливості підвищення обсягів виробництва і здешевлення м'яса.

Якщо свиноматка при згодовуванні традиційного корму здатна в середньому на 1,5-1,6 опороси і порося від неї віднімають лише на 45-60 день. За даною технологією годівлі цей процес можна скоротити до 28 днів.

Взагалі, хоча тривалість відгодівлі поросят складає тривалий термін, наприклад, при відгодівлі дорослих відбракованих свиней, яка складає 90-100 днів, фахівці вважають відгодівлю поросят ефективнішою з точки зору здобуття високоякісного м'яса. Пояснимо, чому саме. Точно так, як людина зростає до 25-річного віку, так і свиня зростає лише до 28-тижневого віку, тобто приблизно до півроку. А далі, як її не годуй, вона або усихатиме, або обростатиме салом. Причому обростати не тонким підшкірним шаром жиру, а товстою підшкірною жировою тканиною. При відгодівлі ж поросят комбікормами придбаними у нас товщина шпика складатиме лише 2-4 см, останнє ж буде чудовим м'ясом.

Важко не погодитися з тим, що в сучасний напружений і швидкоплинний час поважно упроваджувати нові технології виробництва, оскільки старі методи вже не діють так ефективно, як раніше. А будь-який товаровиробник прагне не лише вижити в умовах жорсткої конкуренції, а і бути, по можливості, першим і найкращим. Тому той, хто дійсно до цього прагне, обов'язково упровадить в своєму господарстві нові комбікорми. Не беремося прогнозувати, чи вдається йому попасти в лідери, але те, що можливостей для цього буде більше, можна стверджувати з упевненістю.

Кормові концентрати

autotrade — Fri, 04 Dec 2009 10:03:06 GMT

Вітамінні і мінеральні концентрати - суміші вітамінів або мікроелементів, необхідних для життєдіяльності організму тварини або птиці.

Відсоток введення концентратів в корм від 0,02% до 0,2%.

Концентрати застосовуються в господарствах, які забеспечені білковою і зерновою сировиною, амінокислотами, ферментами, мають в своєму розпорядженні устаткування для введення концентратів в кінцевий корм.

Білкові вітамінно-мінеральні кормові добавки

autotrade — Fri, 04 Dec 2009 10:01:57 GMT

БВМД (білкові вітамінно-мінеральні добавки) - суміш білкової сировини, вітамінів, мікроелементів, амінокислот, ферментних препаратів. Відсоток введення БВМД в корм - від 5% до 50%.

БВМД розрахована на щоденне введення в корм. Додатково в БВД можуть бути введені ветеринарні препарати, аромовкусовая добавка.

Переваги вживання БВМД:

велика вариабельность рецептур (можливість індивідуального підходу до розробки рецептур);

простота у вживанні;

необхідність наявності лише зернової групи в кормовій базі замовника.